СПОСІБ ТЕРАПІЇ НА ПІДСТАВІ ГЕНЕТИЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ХВОРОГО ПРИ ГОСТРОМУ ІНФАРКТІ МІОКАРДА З ЕЛЕВАЦІЄЮ СЕГМЕНТА ST ПІСЛЯ ЧКВ

摘要

Спосіб терапії на підставі генетичних особливостей хворого при гострому інфаркті міокарда з елевацією сегмента ST після ЧКВ включає отримання двох варіантів подвійної антитромбоцитарної терапії двома групами пацієнтів упродовж 6 місяців на тлі базисного лікування: ацетилсаліцилову кислоту, клопідогрель один раз на день або тикагрелор двічі, після цього проводять загальноприйняті клініко-інструментальні дослідження, біохімічні дослідження, визначають рівень біомаркера ВЕФР-А та додатково визначають поліморфізм G634C гена ВЕФР-A (rs 2010963). У носіїв алеля С (GC+CC), що приймали клопідогрель, була виявлена достовірно нижча концентрація ВЕФР-А (115,02 [63,84-422,72] нг/мл), ніж у пацієнтів, що приймали тикагрелор 241,36 [156,84-440,82] нг/мл, що є критерієм прогнозу низької ефективності медикаментозної терапії клопідогрелем та підвищення ризику несприятливих серцево-судинних подій, у пацієнтів GG-групи різниці в концентрації біомаркера виявлено не було як в гострий період, так і через 6 місяців спостереження.