Дослiджено взаємодiю компонентiв композицiйних систем гiдроксiапатит–базальтоваudлуска (рiзних спiввiдношень) iз бiологiчними середовищами, що iмiтують середовищаudживого органiзму. Встановлено, що iнтенсивнiсть цiєї взаємодiї залежить вiд: температури активацiї порошкових систем (збiльшуючись з її зменшенням); фазового складу; хiмiчного складу реакцiйних середовищ. Найiнтенсивнiше всi дослiдженi порошковiudсистеми взаємодiють iз розчином Рiнгера–Локка та плазмою кровi людини. Найбiльшуudфiзико-хiмiчну стабiльнiсть всiх компонентiв, що входять до складу композицiйнихudсистем гiдроксiапатит–базальтова луска, у бiологiчних середовищах виявлено для систем iз масовими частками базальтової луски 5 та 10% при температурному режимiudобробки 900 та 1200 °C. Доведено, що композицiйна система гiдроксiапатит–10% базальтової луски при 900 °C є найперспективнiшим матерiалом для внутрiшньокiсткової реконструктивної хiрургiї з погляду мiцнiсних характеристик, а саме близькостi доudпритаманних для природної кiстки значень мiцностi за Вiкерсом (0,86 ГПа) та модуля пружностi (23,7 ГПа).
展开▼
