У статті досліджується квазітеодицея національного буття українців в якості штучного утворення радянської ідеології. Підкреслюється антигуманний характер тотальної пропаганди і мовного терору проти української мови. Доводиться, що квазітеодицея націєбуття є початком тотальної уніфікації усієї системи загальнолюдських цінностей, у котрій ментальне розрізнення світових народів поступово стирається. Наслідком цього процесу стає деестетизація естетичного, виникнення симулякрів національного буття.
展开▼